Народний аматорський ансамбль танцю

«КАМ’ЯНЧАНКА»

 

Напрочуд багату й цікаву історію має один з найдавніших колективів Кам'янець-Подільського міського Будинку культури – народний аматорський ансамбль танцю «Кам'янчанка». Його назва уособлює юнь чудового куточка українського краю. Своїм іскрометним танцем він заворожує глядачів, будить в них почуття прекрасного ритму, любові до рідної культури. Репертуар колективу відображає високе духовне багатство Поділля.

Витоки ансамблю сягають 50-х років минулого століття. Власне ансамбль сформувався, коли хореографом Будинку культури був В.Палій. Було зроблено багато зусиль для об'єднання і навчання молодих талановитих танцюристів, згодом назвали новостворений ансамбль «Кам'янчанка».

Отже, біля колиски колективу стояв Василь Васильович Палій – чудовий педагог, випускник Дніпропетровського театрального училища, відомий не лише як керівник «Кам'янчанки», а й як засновник хореографічного відділення Кам'янець-Подільського коледжу культури і мистецтва. Він вбачав свою мету в професійній підготовці окремих юних виконавців, злитті в єдиний колектив, у їх творчому зростанні. Свій талант і порив душі він доклав до формування ансамблю, в репертуарі якого чільне місце зайняли танці народів світу.

Вірним соратником Василя Васильовича був талановитий музикант, акомпаніатор ансамблю тих років, нині керівник народного хору ветеранів війни та праці «Квітка на камені» міського Будинку культури Володимир Данилович Лабанський, який своєю майстерною грою на баяні супроводжував виступи «Кам'янчанки».

За постановкою В.Палія в репертуарі колективу з'явилися танці, основані на танцювальній лексиці Радянських республік. Пам'ятними для учасників ансамблю цих років залишились «Російська кадриль», молдавський танець «Жок», «Мексиканський танець», вальс «Берізка», «Циганський танець», парубочий танець «Повзунець» та славнозвісний «Гопак».

Постійна клопітка робота В.В.Палія принесла зримі результати. Колектив заявив про себе на концертах в місті, на тодішніх обласних олімпіадах.

Надовго залишиться в пам'яті самодіяльних артистів поїздка на Чернівецьку телестудію для зйомок танців з репертуару ансамблю. Тривалий час «Російську кадриль» транслювали по телебаченню.

Вихором увірвавшись на сцени краю, ансамбль здобув першу сходинку свого визнання. Такою сходинкою стало присвоєння колективу в 1967 році звання «народного аматорського». За цією назвою вже стояли професійні керівники, які зуміли в такий короткий термін з палкими й здібними прихильниками танцю здійснити задумане. У цій відзнаці була заслуга всіх, кого об'єднував ансамбль.

Своїми творчими успіхами молодий колектив завдячував ентузіазму й напруженій праці тих, хто в ті перші десятиріччя вже не мислив себе без ансамблю, жив ним. Нині можна назвати імена багатьох, багатьох виконавців.

Сьогодні Василь Васильович проживає в м. Запоріжжя, працює в одному із запорізьких ВУЗів.

Особливим періодом історії ансамблю позначився час, коли його художнім керівником стала Тетяна Яківна Чайковська. Власне, з її ім'ям пов'язана ціла епоха цього колективу. Кипуча енергія, невтомність, глибокі знання теорії і практики хореографії, набутий попередній досвід праці в хореографічному колективі Хмельницької обласної філармонії визначили її як лідера. Танцювальні композиції в її постановці відрізнялися оригінальністю, чітким втіленням творчих задумів, зверненням до фольклору.

З 1969 року, коли ансамбль очолила Т.Я.Чайковська, репертуар ансамблю збагатився різноманітними жанровими хореографічними композиціями. Однією з них стала «Ювківська кадриль». При її підготовці використані етнографічні записи, здійснені в селі Ювківці Білогірського району Хмельниччини. Давній подільський танець, записаний Т.Чайковською разом із відомим хореографом, заслуженим працівником культури України Ю.Кузьменком, заграв яскравими барвами фольклору. Музику до цього танцю записав і обробив відомий на Поділлі композитор – В.Атаман. Завдяки творчому неспокою Тетяни Яківни «Ювківська кадриль» увійшла до «золотого фонду» української хореографії і стала чи не найяскравішим зразком подільського танцю.

Окремим рядком необхідно зазначити виготовлення костюмів для цієї композиції. У їх відтворенні допомагала науковий працівник Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника, відомий на Поділлі краєзнавець Тамара Сис-Бистрицька. На основі розроблених нею ескізів пошили сценічні костюми, в яких і сьогодні виступає «Кам'янчанка». Й заграв на сцені кольорами подільського фольклору давній танець.

Саме цей танець у 1974 році представляв уславлений колектив на сцені національного палацу мистецтв «Україна» в м. Києві на звітному концерті Хмельниччини, присвяченому 50-річчю утворення СРСР. Свідченням високої цінності цієї композиції стали відгуки української діаспори з Канади, які у рухах подолян згадали давній танець, що його вони танцювали у себе на Батьківщині.

Хореографічні композиції в постановці Т.Я.Чайковської завжди відрізнялись витонченою красою, злагодженістю. За цим стояла важка і копітка праця. Бо ж сприйняття глядачами вогнисто-веселих, або навпаки – ніжних й повільно-величавих танців пов'язане із великим напруженням в постійних репетиціях для втілення задумів керівника.

Заслугою Тетяни Яківни є також створення у 1973 році при ансамблі підготовчої студії, в якій пройшло початкове навчання багато учасників ансамблю.

Добрими словами згадують ветерана, який тривалий час здійснював музичний супровід, незмінного акомпаніатора Дмитра Пилиповича Стойкова. В різний час з колективом працював надзвичайно талановитий музичний керівник, заслужений працівник культури України Анатолій Твердохліб.

Зрештою, аматорські артисти ансамблю, які так самовіддано віддавали свій час й енергію колективу, мали ще й постійне заняття. Адже всі вони працювали чи навчалися. Та попри все вони вбачали в своєму захопленні танцювальним мистецтвом зміст свого життя. Вони не могли мислити себе поза колективом. Ансамбль залишився для них назавжди близьким і рідним. Адже багато ветеранів колективу, згадуючи ті дні своєї юності, говорять, що це був для них другий дім.

Відмічалася особлива популярність танцювальних композицій, побудованих на подільському фольклорі, таких, зокрема, як «Подільське весілля». В репертуарі колективу було також чимало танців багатьох народів світу. Яскравими зразками хореографічного мистецтва стали «Болгарський танець», молдавський танець «Паторжок» (пост. О.Кучерявої), «Подільська полька», молдавський танець «Мерунцика» (пост. Г.Айзенберга), болгарський танець «Сілістрінка» (пост. В.Михайлова), угорський танець «Чардаш» (пост. В.Чорнобиля), хореографічна композиція «Біле тонке павутиння» (пост. В.Меркушина), «Привітальний танець» (пост. В.Чорнобиля), «Полька з викрутасами» (пост. І.Процюка) та багато інших.

Не один раз репетиції тривали по 6-8 годин. Й молодь усе витримувала. Святом була для учасників ансамблю прем'єра танцю. І сьогодні можна сказати, що поставлена ними «Ювківська кадриль» стала візитною карткою колективу. Яскравими барвами сяяла «Міська кадриль», теж поставлена Т.Чайковською. Хоча для ансамблю взагалі був властивий ліричний характер. Це досягалося постійними зверненнями до давніх подільських танців, до розмаїття подільського фольклорного багатства.

Вже в ті часи керував оркестром ансамблю Олексій Давидович Бец, нині заслужений працівник культури України. В його опрацюванні був здійснений запис музичного оформлення до фрагменту обрядового танцю «Подільське весілля». Як згадує О.Д.Бец, при написанні музики до композиції він використав характерні мелодії, підмічені на Поділлі. Ця танцювальна композиція незмінно мала великий успіх.

Успіх «Кам'янчанки» пов'язаний насамперед з іменем Т.Я.Чайковської, обдарованої особи, дуже відповідальної і вимогливої, коли мова йде про справу.

1970 року колектив був удостоєний найвищої нагороди обласного фестивалю-конкурсу самодіяльного мистецтва Української РСР, присвяченого 100-річчю з дня народження В.І.Леніна – Диплому І ступеня. Ця відзнака наступила за численними успіхами людей, об'єднаних спільною любов'ю до мистецтва.

Тільки постійна напружена праця приносила успіх. Тож недаремно танці у виконанні ансамблю завжди захоплювали глядачів, були художньо виразними і в чудовому музичному супроводі. На багатьох концертах особливою популярністю користувалися українські танці.

Неперевершена старовинна подільська кадриль «Дев'ятка» у виконанні танцюристів збуджувала зал, викликала бурхливі хвилі оплесків. Такими ж захоплюючими були танцювальні композиції «Полька-подолянка», «Подільський молодіжний». Не перерахувати тих безсонних ночей, коли виношувався задум й згодом втілювався в постановку. А скільки часу було віддано репетиціям, постійним тренажам. Бо ж завжди в помислах неординарних лідерів колективу була постановка танцювальної композиції, яка б не повторювалася, а відрізнялася своїм почерком, костюмами, була виразною в художньому відношенні.

В 1972 році за значну роботу по розвитку народного мистецтва, творчі здобутки колектив народного аматорського ансамблю «Кам'янчанка» було нагороджено Дипломом І ступеня Республіканського фестивалю самодіяльного мистецтва, присвяченого 50-річчю утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

Значимим був внесок осередків Кам'янець-Подільського міського Будинку культури в участі у 1981 році ансамблю на зйомках Українського республіканського телевізійного музичного турніру «Сонячні кларнети». За відмінний виступ журі нагородило колектив почесною грамотою та вазою-кубком.

В дусі радянського періоду було створено чимало танців на соціалістичну тематику, серед яких «Фронтові подруги» (пост. А.Чернишова), «Ордена комсомолу» (пост. А.Чернишова), «Червоне Знамено Жовтня» (пост. В.Мельника), «В сім'ї єдиній» (пост. В.Тітова), «Червона гвоздика» (пост. О.Чорнобиль) та інші.

З іменем Т.Я.Чайковської пов'язана ще одна сторінка буття колективу – презентація чудового танцювального мистецтва українського народу за рубежем. Вже в липні 1980 року зустрілися з аматорськими акторами «Кам'янчанки» в Естонії на Міжнародному фольклорному фестивалі танцю.

Принагідно зауважимо, що керівники ансамблю вдавалися в своєму пошуку й до мистецтва інших народів. В репертуарі знайшли своє місце захоплюючі молдавські народні танці. У вимозі того часу обов'язковою була й російська тематика. Глядачі мали змогу сприймати на сцені російський танець «Вензеля» (пост. В.Михайлова), «Міська кадриль» (пост. Т.Чайковської), «Валенки» (пост. Т.Чайковської), «Російський перепляс» (пост. В.Чорнобиля), «Російський танець» (пост. О.Кучерявої) та інші.

Безумовно, в зверненні до кращих зразків мистецтва, в тому числі й танцювального, іншого народу немає нічого осудного. Воно взаємозбагачує культури. Проте повинен всюди бути свій національний стрижень культури, якого не зміг би розмити чужий вплив. Зрештою, потрібно свій багатий пласт танцювального етносу піднімати з тих глибин часу й переслідувань, у якому він первородно знаходився.

Тому, коли у жовтні 1981 року перед ансамблем відкрилася ще одна країна – Болгарія, то основу репертуару складали саме українські танці. Цього разу ансамбль взяв участь у Днях культури у складі делегації Хмельницької області у Сілістрінському окрузі.

З 1986 року ансамбль очолив колишній учасник народного ансамблю танцю «Веселка» Хмельницького міського Будинку культури Володимир Костянтинович Дячук. У свого попереднього керівника він перейняв багатий досвід праці з творчими людьми.

Репертуарна біографія ансамблю у вісімдесятих роках поповнилася новими постановками. Глядачі тепло зустріли танець «Полька-Кам'янчанка» (пост. В.Дячука). Суцвіттям фольклору можна назвати нову танцювальну композицію «Подільські вечорниці». Дотепний народний гумор, фольклорні сцени обіграно в танцях «Як діди наші танцювали», «Подільські витребеньки». Продовжила тему звернення до культур сусідніх народів композиції «Дружба народів», «Бариня», білоруський танець «Крижачок», «Тамбовська плясова», молдавський танець «Вінтуму», «Болгарська сюїта», молдавський танець «Сирба», болгарський танець «Північна сюїта», «Циганський танець», словацький танець «Вербункул», болгарський танець в постановці Н.Йочевські, молдавський танець в постановці І.Негару, вокально-хореографічна композиція «На вічні часи».

Та основним напрямком в діяльності ансамблю залишались українські народні танці, серед яких закарпатський танець «Кірічанка» (пост. Л.Сулковського), подільський танець «Вітальня» (пост. В.Тітова), подільський танець «Нова полька», танцювальні композиції «Карапет», «Вечорниці», поліський танець «Скакуха» (пост. В.Марущака), подільський танець «Ой-ра» (пост. В.Дячука), «Волинські притопи», подільський танець «Кривуляк» (пост. В.Чорнобиля), український хоровод «Марина», «Дубо-танець», хореографічна композиція за творами Т.Г.Шевченка «Катерина».

Ще більш різноманітною стала мозаїка зарубіжних поїздок. У 1988 році ансамбль став лауреатом Міжнародного фестивалю фольклору в Болгарії.

В 1996 році ансамбль стає лауреатом міжнародних фестивалів, які відбувалися в Естонії та Франції. У 1997 році – концерти в Італії.

В 1999 році на конкурсному фестивалі у Франції, на якому були присутні 9 країн, ансамбль «Кам'янчанка» виборов перше місце, і був запрошений в 2001 році взяти участь у фестивалі в місті Парижі.

2003 рік позначився участю колективу у фестивалях знайомих для кам'янчан країн Італії та Франції.

У 2005 році ансамбль виходить на почесний п'єдестал лауреата міжнародного фестивалю фольклору в Італії.

З 2006 року художнім керівником «Кам'янчанки» стає Лариса Піддубняк, яка добре знала цей колектив, бо ж з 1986 року сама танцювала в ансамблі.

Справжнім помічником Лариси Євгенівни став концертмейстер та керівник оркестру Ігор Червоногородський, який незмінно супроводжує репетиції та виступи ансамблю і сьогодні

В ці роки в репертуарі ансамблю з'явились танці, поставлені видатним хореографом, заслуженим діячем мистецтв України Володимиром Чорнобилем. Це такі, як «Привітальний танець» та закарпатський танець «Рахівчанка».

Система в роботі, безперервне підвищення фахової кваліфікації, приділення належної уваги техніці виконання забезпечують високий рівень майстерності аматорського танцювального колективу.

Влітку 2007 року знову під колесами автобуса «Кам'янчанки» побігли добротні автомагістралі Франції. Феєрверковим спалахом народного мистецтва зарекомендували себе тут виступи кам'янчан. Європейські країни визнали прекрасне мистецтво українського народу.

Також ще були концерти і в угорських містах, проживання там в приватних мешканнях сімей, що дозволяло глибоко ознайомитися з життям народу. Саме такі зустрічі повноважних мистецьких представників багато роблять для створення справжнього позитивного іміджу нашого краю і в цілому держави.

Нинішнє тисячоліття поповнило біографію ансамблю новими здобутками, які досягнуті під керівництвом молодого талановитого хореографа, випускника Кам'янець-Подільського коледжу культури і мистецтва та Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв, члена Національної хореографічної спілки України Петра Гаврилюка.

Він почав спільно з танцюристами реалізовувати нову програму щодо дальшого збагачення репертуару, підвищення майстерності аматорських артистів, які часто виступають на рівні професіоналів.

За останні кілька років відновлено декілька танців з мистецького «арсеналу» колективу: подільський танець «Кривуляк» (пост. В.Чорнобиля), «Полька-кам'янчанка» (пост. В.Дячука та Л.Піддубняк), поліський жартівливий танець «Скакуха» (пост. В.Марущака), подільський танець «Ой-ра» (пост. В.Дячука), старовинна «Ювківська кадриль» (пост. Т.Чайковської).

В період з 2007 року в репертуарі ансамблю з'явились вокально-хореографічні композиції «Ой вінку, вінку», «А до мене Яків приходив» та «Дністрова барвиста» (пост. П.Гаврилюка), старовинна подільська кадриль «Дев'ятка» (хореографія Ю.Кузьменка, пост. П.Гаврилюка), подільський танець «Шульганівські закрути» (пост. П.Гаврилюка), поліська кадриль «Лінцей» (хореографія Р.Малиновського, пост. П.Гаврилюка).

Позитивно вплинула на творчий розвиток ансамблю співпраця з обдарованим музикантом, талановитим аранжувальником Андрієм Жарієм. Саме з під його пера вийшли музичні обробки танцю «Шульганівські закрути» та «Ювківської кадрилі».

Свідченням творчого пошуку ансамблю є тісна співпраця з художніми колективами міського Будинку культури, зокрема це вокально-хореографічні композиції, які створені з допомогою народного театру української пісні «Петридава», хореографічні замальовки для солістів народної естрадної студії «Нове тисячоліття».

В 2008-2010 роках «Кам'янчанка» стала лауреатом Міжнародного фестивалю дитячих та юнацьких колективів «Містерія Dance», взяла участь в обласному фольклорному святі «Подільська осінь», святкових заходах Всеукраїнського дня народного майстра, Міжнародному фестивалі національних культур «Подільська веселка», творчому звіті Хмельницької області в м. Києві в рамках Фестивалю мистецтв України, Всеукраїнському фестивалі-конкурсі народної хореографії ім. П.Вірського.

Останнім часом колектив плідно співпрацює з творчим центром Кам'янець-Подільського коледжу культури та мистецтва в особі керівника народного ансамблю танцю «Подільські візерунки», заслуженого діяча мистецтв України Володимира Чорнобиля. Багато випускників студії ансамблю «Кам'янчанка» стали студентами коледжу культури і мистецтва, а також і випускники коледжу стають учасниками ансамблю «Кам'янчанка».

Народний аматорський ансамбль танцю «Кам'янчанка» об'єднує людей різних за професією та віком, закоханих у мистецтво танцю, котрі багато роблять для створення позитивного іміджу нашого краю і в цілому держави.

Сьогодні народний ансамбль танцю «Кам'янчанка» – це міцний сплав творчості, таланту, невичерпної енергії та завзяття його учасників. Його учасники – це обдарована молодь, школярі, студенти та звичайні кам'янчани, які плекають мистецтво танцю. В основному складі колективу 25 учасників, в підготовчих студіях навчається талановита зміна – понад 60 дітей.

«Кам'янчанка» живе й розвивається. Вже нинішнього часу в репертуарі танці, які впродовж багатьох років визначають її творче лице, зокрема: «Ювківська кадриль», «Дев'ятка», «Кривуляк», «Ой-ра», «Скакуха» та інші. Завжди концертні програми відкриваються захоплюючою танцювальною композицією «Привітальний танець», яка постійно вдосконалюється. Знаходить своє місце композиція «Ой вінку, вінку», побудована на ліричному українському фольклорі. Незмінним успіхом користується давній козацький танок «Гопак».

Оригінальні, основані на багатому подільському фольклорному і етнографічному матеріалі постановки танців художніми керівниками «Кам'янчанки» привернули увагу науковців, всіх тих, хто вивчав хореографію. Про записані і поставлені на сцені давні танці заговорили на наукових зібраннях, були вміщені на цю тему ряд публікацій у республіканських виданнях.

У 2000 році в м. Хмельницькому вийшла книга «Танці Поділля» значним обсягом і тиражем. До книги увійшов опис сценічних обробок таких фольклорних танців, що були в репертуарі «Кам'янчанки», як «Ювківські гуляночки» (композиція і постановка Ю.Кузьменка та Т.Чайковської) та «Ой-ра»» (композиція і постановка В.Дячука). В кожному розділі книги вміщено опис фігур танцю по тактах, до кожного танцю є нотний запис музичних обробок супроводу. Книга стала настільною для багатьох хореографів, допомогла у постановці і збереженні чудових і давніх подільських танців.

В 2007-2011 роках репертуар ансамблю поповнився новими цікавими постановками, серед яких «Привітальний танець» (пост. В.Чорнобиля), вокально-хореографічні композиції «Ой вінку, вінку», «А до мене Яків приходив» та «Дністрова барвиста» (пост. П.Гаврилюка), старовинна подільська кадриль «Дев'ятка» (хореографія Ю.Кузьменка, пост. П.Гаврилюка), подільський танець «Шульганівські закрути» (пост. П.Гаврилюка), лірична дівоча полька «Плескач» (хореографія П.Вірського, пост. П.Гаврилюка), поліська кадриль «Ліцей» (хореографія Р.Малиновського, постановка П.Гаврилюка), український танець «Метелиця» (пост. П.Гаврилюка), сюїта подільських танців «У нас на Поділлі» (пост. В.Чорнобиля), український ліричний танець «Зацвіла в долині червона калина» за мотивами творів Т.Шевченка (пост. П.Гаврилюка), український танець «Святковий гопак» (пост. П.Гаврилюка).

Свідченням творчого пошуку ансамблю є тісна співпраця з художніми колективами міського Будинку культури, зокрема це вокально-хореографічні композиції, які створені з допомогою народного театру української пісні «Петридава», хореографічні замальовки для солістів народної естрадної студії «Нове тисячоліття».

З ініціативи П.Гаврилюка на високому художньому рівні було організовано та проведено святкові заходи з нагоди 50-річчя ансамблю «Кам'янчанка», які відбулись 29 квітня 2010 року в міському Будинку культури. Серед глядачів та гостей свята були присутні керівники колективу різних років О.Кучерява, В.Чорнобиль, В.Дячук, учасники ансамблю різних років, представники влади та громадських формувань, любителі мистецтва танцю. Спеціально до ювілею ансамблю знято документальний фільм «Кам'янчанка – 50!», зібрано архівні документи, створено кімнату-музей ансамблю. З репертуару колективу реставровано старовинний подільський танець «Ювківська кадриль».

Творчий пошук П.Гаврилюка підтверджує робота над масштабною літературно-хореографічною композицією за вторами Т.Г.Шевченка «Не гріє сонце на чужині». З цієї нагоди створено ряд хореографічних композицій, спільно з режисером народного театру І.Семенків написано сценарій, розроблено декоративно-художнє оформлення, ескізи костюмів.

Велику роботу провів колектив з підготовки фольклорного свята «Подільська Масниця», адже учасники ансамблю стали тією ланкою, яка в масових сценах пов’язувала всю сценічну дію театралізованого дійства.

Ансамбль «Кам’янчанка» став учасником Регіонального фольклорного фестивалю румунської культури «Мерцішор» в смт. Глибока Чернівецької області, де представляв хореографічне мистецтво Поділля. Учасники колективу показали високий рівень сценічної культури, багатий репертуар, яскраву палітру костюмів, дали інтерв’ю на регіональне Чернівецьке телебачення. Відгуки про виступ ансамблю висвітлено в багатьох засобах масової інформації Чернівецької області та на веб-порталах.

З нагоди проведення Шевченківських днів» солісти ансамблю взяли участь в урочистостях, які відбувались в місті Сірет (Румунія). Спільно з учасниками ансамблю «Максі» було підготовлено хореографічні номери «Ой-ра» та «Подільські забави». Виступи колективу перед глядачами української діаспори викликали бурхливі оплески та гарні враження. На згадку про поїздку залишились не лише теплі спогади, а й плакати на українській та румунській мовах.

Найвизначнішим став успіх «Кам’янчанки» на І Всеукраїнському фестивалі-конкурсі хорографічного мистецтва «Радея-Dance». Серед хореографічних колективів, які прибули з багатьох регіонів України, ансамбль здобув найвищу сходинку та визнаний володарем Гран-Прі. І цього разу відгуки про колектив були відображені не лише в міській та регіональній пресі, а й у газеті «Голос України».

Закривала фестивальний сезон 2012 року «Кам’янчанка» в болгарському місті Несебр у розпалі сезону курортного на узбережжі Чорного моря. Сюди ансамбль завітав на Міжнародний фестиваль «Сонце, радість, краса». І знову впевнена перемога – І місце у старшій віковій категорії. Учасники ансамблю відвідали майстер-класи по вивченню болгарських народних танців, які провів член журі, доцент Антон Андонов. Кам’янчани з радістю розучили п’ять невеликих танцювальних етюдів з п’яти різних регіонів Болгарії. Наші танцюристи справились із поставленими завданнями, за що отримали відповідний сертифікат та незабутній досвід. Протягом фестивальних днів усі охочі мали змогу весело провести час та натанцюватись досхочу у нічному клубі на березі моря, познайомитись із культурою країни у ресторанному комплексі «Болгарське село», пізнати історію міста у краєзнавчому музеї та відвідуючи цікаві екскурсії. Ця подія із творчого життя ансамблю теж потрапила на сторінки республіканського видання «Голос України».

Ще один проект, який реалізувала «Кам’янчанка» спільно із народним театром – участь в обласному фестивалі-конкурсі театральних колективів «Подільська сцена». Учасники ансамблю майстерно справились із завданням режисера у масових сценах вистави М.Кропивницького «Дай серцю волю, заведе в неволю», а також виконали фрагмент подільського танцю «Ой-ра».

У 2012 році було виготовлено відеоверсії танцювальних номерів із репертуару ансамблю для презентації на різноманітних фестивалях. Також налагоджено зв’язки із організаторами фольклорних фестивалів у Франції, які зголосились прийняти ансамбль влітку 2014 року.

Колектив був нагороджений дипломом учасника Регіонального фестивалю румунської культури «Мерцішор», дипломом учасника Міжнародного фестивалю національних культур «Острів семи скарбів», дипломом І ступеня Міжнародного фестивалю «Сонце, радість, краса», дипломом володаря Гран-Прі І Всеукраїнського фестивалю-конкурсу хореографічного мистецтва «Радея-Dance», дипломами лауреата ІІ ступеню Відкритого фестивалю-конкурсу народної хореографії ім. В.Глушенкова.

Ансамбль танцю «Кам'янчанка» – один із найдавніших і найстабільніших колективів міста й далі перебуває у своєму творчому пошуку.