ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Кам’янець-Подільського міського Будинку культури

 

110 років тому відбулася подія, яка змінила розмірене життя нашого міста. На розі вулиць Пушкінської та Шевченка з'явилась споруда, будівництво якої було розпочато у 1899 році і завершено восени 1900 року. Зведення цієї споруди було приурочено 100-річному ювілею О.С.Пушкіна, і тому впродовж років вона мала назву «Пушкінський народний дім».

Будівництво було задумане ще в 1897 році, за два роки до ювілею, але до 1899 року між подільським губернатором, представниками «Попечительства о народной трезвости» і Кам’янецькою міською думою велося листування про виділення земельної ділянки і коштів на будівництво народної аудиторії. Після тривалих суперечок 15 грудня 1898 року на зборах Кам’янець-Подільської міської думи нарешті прийняли рішення – відвести Подільському «Попечительству о народной трезвости» для будівництва народної аудиторії 300 кв. сажнів землі на розі вулиць Богодельничеської і Бульварної (тепер вулиці Пушкінська та Шевченка). Будівництво велось підрядним способом з місцевих будівельних матеріалів, просувалось доволі швидко, але до ювілею Пушкіна (26 травня 1899 року) Народний дім завершити не встигли. Його урочисте відкриття відбулося 03 січня 1901 року.

Приміщення було споруджене на народні кошти як будівля театру. Споруда – кам'яна, двоповерхова, у стилі пізнього російського класицизму з архітектурою ренесансу і бароко (амфілада колон з фасаду, фронтони). Всередині будівлі велике фойє з парадними сходами на 2-й поверх, зал для глядачів на 800 місць з бельетажем, сцена з оркестровою ямою.

Архітектурне вирішення Дому стало доволі оригінальним – будівля була розташована під кутом до вулиці, через що вона сприймається не фронтально, а об’ємно, а перед нею утворюється невеличка площа. Головний вхід спочатку розміщувався з північно-східного боку. В 1910-11 роках з південно-східного боку було добудовано великий зал з дзеркальною стелею, відкрито новий вхід зі східної сторони. Будинок мав парове опалення та електричне освітлення, що для того часу було рідкістю.

Вперше Пушкінський дім гостинно відкрив свої двері 03 січня 1901 року. Тут біля Новорічної ялинки зібралось 300 дітей. На цьому святі їх вітали губернатор генерал-майор М.К.Сем'якін та міський голова І.К.Михайлевич. Згодом в Пушкінському домі проводились читання лекцій, бесіди, працювала бібліотека.

У 1904, 1907 роках художником В.К.Развадовським, засновником в місті художньої школи (1904), були організовані перші народні художні виставки. На сцені Пушкінського дому в різний час виступали видатні українські артистки Е.Л.Рубчакова (1902, 1919 рр.), О.А.Петрусенко (1938р.). З 1901 по 1922 роки тут працював Ф.В.Рутковський – драматург, актор, театральний діяч, член товариства російських драматичних письменників і композиторів.

З Пушкінським народним домом пов'язані революційні і політичні події в місті. 24 листопада 1905 сюди прийшли з Червоними прапорами і заповнили зал тисячі робітників і селян. Антисамодержавний мітинг з вимогами землі, роботи і прав закінчився битвою з поліцією. Багато активістів були арештовані. У лютому 1906 року тут відбувся вечір-концерт, присвячений Т.Г.Шевченку, перше відкрите в місті вшанування Кобзаря.

У травні 1917 року в Пушкінському домі проходив І-й з'їзд Південно-Західного фронту (700 делегатів). За продовження війни до повної перемоги виступали командуючий фронтом генерал А.А.Брусилов, глава Тимчасового уряду А.Ф.Керенський, французький соціаліст А.Тома, есер Б.В.Савенков. Проти війни, за перехід влади до Рад висловився прапорщик Н.З.Криленко –представник армійського комітету II армії, згодом перший Верховний головнокомандувач Збройними силами Радянської республіки.

На початку грудня 1917 року тут відбувся 2-й з'їзд УП армії за участю 750 делегатів. Обрано нового ВРК на чолі з М.Ленговскім та затверджено комісара армії І.П.Васяніна, який був делегований на третій Всеросійський з'їзд Рад.

15(28) листопада 1917 року у цих стінах член УЦР Іван Горемика-Крупчинський оголосив Третій універсал Української Центральної Ради, яким 7(20) листопада в Києві було проголошено Українську Народну Республіку. Тут не раз виступали високі радянські гості, скажімо, 29 серпня 1921 р. Християн Раковський, Михайло Фрунзе, Дмитро Мануїльський, Мирон Владимиров, Володимир Затонський, 12 березня 1922 р. Михайло Калінін, Григорій Петровський, 25 липня 1936 р. знову Григорій Петровський.

У травні 1918 р. згорів театр у Старому місті, тож постановка усіх вистав перекочувала до Пушкінського дому, який стали називати театром, а з середини 1919 р. Шевченківським театром.

На початку 1919 року до нашого міста прибула театральна трупа з Києва, а в лютому зі Львова прибув молодіжний народний театр. Об'єднавшись, вони створили театр, який був на той час єдиним в Українській Народній Республіці. Посаду першого директора обіймав Амвросій Бучма, головним режисером був Володимир Кошін, а ведучим актором – Гнат Юра. Згодом ця трупа театру переїхала в м. Проскурів (тепер Хмельницький).

У травні l9l9 року в Пушкінському домі проходив І-й з'їзд Рад м. Кам'янця-Подільського.

29 серпня 1921 тут відбулося урочисте засідання міської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. На засіданні виступили: Х.Г.Раковський – голова РНК Україні, М.В.Фрунзе – головком ЗС України і Криму, В.П.Затонський – народний комісар, член РВС КВО. У роботі засідання брали участь народні комісари Д.З.Мануїльський і М.К.Владимиров. Резолюція засідання націлювала трудящих на зміцнення радянської влади, виконання планів збору продподатку.

12 березня 1922 року в будівлі театру відбулося урочисте засідання міськради, профспілок, представників селянства і червоноармійців, на якому виступили з доповідями М.І.Калінін і Г.І.Петровський. Вони приїхали в місто з агітпотягом Жовтневої революції для організації допомоги голодуючим Поволжя та Півдня України, роз'яснення внутрішньої і зовнішньої політики Радянської держави.

В 1921 році створено нову трупу театру, якій було присвоєно ім'я Т.Г.Шевченка. Ця подія на довгі роки визначила долю будівлі, яка відтоді стала називатись Шевченківським театром. На початку 1941 року міський театр було переведено в місто Проскурів. В роки Великої Вітчизняної війни будівля театру повністю збереглася.

В 1953 році проводився капітальний ремонт, під час якого було добудовано шість колон, що змінило зовнішній вигляд будівлі. Головний вхід було перенесено на вулицю Шевченка, а також змінено інтер'єр глядацької зали.

В 1954 році будівля стала місцем притулку щойно створеного російського драматичного театру, який згодом переїхав в м. Бєлгород. З того часу приміщення функціонує як міський Будинок культури.

І просто не злічити найвідоміших акторів, співаків, письменників, які виступали в цих стінах. У квітні 1926 року на кам’янецьцій сцені у низці вистав зіграв видатний український актор Панас Саксаганський. 1940 року у постановці окремих вистав музично-драматичного театру ім. Г.І.Петровського, який працював тоді в Кам’янці-Подільському (1941 року його перевели до Проскурова) брали участь видатні українські актори й режисери Амвросій Бучма, Гнат Юра. У деяких виставах були задіяні видатні українські співаки Марія Литвиненко-Вольгемут, Іван Паторжинський, українські актори Юрій Шумський, Олександр Крамов.

23 липня 1978 року у МБК відома радянська телеведуча Валентина Леонтьєва провела запис 25-ої телепередачі надзвичайно популярного циклу «Від усієї душі». Перша програма Центрального телебачення СРСР показала передачу 16 вересня.

У лютому 1981 року з глядачами зустрічалися популярні кіноактори Сергій Філіпов, Олег Янковський, Олександр Збруєв і Володимир Тотосов. Наприкінці 1972 року у МБК за один день три концерти дав Йосип Кобзон, 6-7 грудня 1989 року виступала Едіта П’єха, 11-12 листопада 1991 року – артисти Московського театру естради Борис Брунов, Клара Новикова. 20 грудня 1987 року у МБК відбулися концерти рок-гурту «Електроклуб» з участю композитора Давида Тухманова, солістки Ірини Аллегрової. Тут виступали майже всі найвідоміші українські співаки: зокрема, Микола Гнатюк (2-3 лютого 1988 року), Оксана Білозір (23 лютого 1994 року), Павло Зібров (13 червня 1995 року), Ірина Білик і гурт «Скрябін» (23 жовтня 1995 року), Марина Одольська (5 листопада 1996 року), Микола Свидюк із програмою «Доня, моя донечко...» (14 листопада 1996 року), Віктор Шпортько (14 лютого 1997 року), Олександр Пономарьов із програмою «Перша і остання любов» (31 березня 1999 року), Віктор Павлик (30 квітня 1999 року). У 1943-1944 роках тут працював видатний український співак Борис Гмиря.

15 грудня 1985 року у МБК сеанс одночасної гри проти 46 місцевих шахістів провів міжнародний гросмейстер Юхим Геллер. Почесної нічиєї добилися 11 учасників сеансу. Серед них і наймолодший – учень середньої школи №13 Олександр Фінкель, який через 10 років сам став міжнародним гросмейстером (другим із уродженців Кам’янця-Подільського, першим 1962 року такого успіху добився Леонід Штейн).

1991 року, коли Україна виборювала незалежність, великий вплив на кам’янчан мали виступи у МБК народних депутатів України Лариси Скорик (21 лютого) і Левка Лук’яненка (18 листопада).

Не обминули МБК й бізнесові вітри. Так, 3 липня 1991 року тут презентували Кам’янець-Подільську універсальну товарно-сировинну біржу (перший директор Юрій Шабага), провели її перші торги. 23 січня 1993 року у МБК відбувся перший у місті й області приватизаційний аукціон: продано дві крамниці, два кіоски й ательє.

Тут столітні ювілеї святкували міська бібліотека (15 січня 1966 року), медичне училище (29 травня 1976 року), історичний музей-заповідник (17 травня 1990 року), міська дитяча музична школа (2 травня 2003 року) і сам міський Будинок культури (23 березня 2001 року), 50-річчя – газета «Прапор Жовтня» (1 березня 1980 року) і середня школа №9 (12 грудня 1986 року), 80-річчя – училище культури (26 травня 2000 року). А ЗОШ №1, яка веде відлік від чоловічої гімназії, відсвяткувала навіть 170 річчя (31 жовтня 2003 року). Але найбільший ювілей, відсвяткований у МБК, – це 900-річчя Кам’янця-Подільського: 23 грудня 1962 року з цієї нагоди відбулося ювілейне засідання міської ради з представниками громадських організацій.

04 вересня 1982 року облвиконком вніс колишній Пушкінський дім до Списку пам’яток містобудування та архітектури місцевого значення.

В різний час директорами Будинку культури працювали Карякін Я.С., Матковський С.Ф., Гуров В.К., Кугай А.О, Латюк Н.І., Софіяк М.Ф., Ситник П.О., Шеремета О.І., які проводили велику роботу по збереженню культурних надбань і розвитку народної творчості в нашому місті.

З вересня 2011 року директором Будинку культури працює Нечай М.А. – талановитий організатор культурно-дозвіллєвої діяльності, вмілий керівник.

Сьогодні, у відлунні століть ми маємо змогу почути голоси талановитих акторів, співаків та музикантів, які в різні роки зі сцени цього Будинку чарували кам'янчан своїм мистецтвом.

2011 рік – рік 110-річного ювілею міського Будинку культури. Для мешканців нашого міста Будинок культури є тією спорудою, куди вони приходять, щоб долучитися до його величності Мистецтва, щоб з сім'єю та друзями бути разом у дні державних та професійних свят, щоб в повній мірі реалізувати свій творчий потенціал.

Важко перелічити всі масові заходи, концерти, вистави, які протягом року організовує і проводить колектив міського Будинку культури, їх понад 400 і всі вони сприяють відродженню культурної спадщини нашого народу, побутових обрядів і звичаїв, створюють умови для культурного спілкування та доброго настрою кам'янчан.

До вподоби мешканцям нашого міста традиційні новорічні та різдв'яні програми із щедрівками, колядками, Вертепом із жартівливими піснями та іскрометними танцями; свято міста, конкурсні шоу-програми «Талант року», «Модель року», шоу краси «Міс Кам’янець», «Дюймовочка», міський фестиваль гумору «Веселі гойдалки», конкурс рок-музики «Пророк», реп-фест «Черепаха», розважально-ігрові програми та іменинні свята Михайла, Андрія, Миколая, тощо.

З великими задоволенням кам'янчани відвідують клуби за інтересами: «Колекціонер», «Філателіст», «Фенікс», «Доля Янтар». «Ліра», «Лотос», «Кам’янецькі зустрічі». А кожної останньої неділі місяця впродовж 18 років гостинно запрошує своїх прихильників клуб «Надвечір'я» і його незмінний учасник – народний хор ветеранів війни та праці «Квітка на камені» з легендарним диригентом Володимиром Лабанським. Тут люди старшого віку мають чудову можливість поспілкуватись, відпочити, переглянути виступи аматорських колективів, зустрітися з цікавими людьми.

В постійному творчому пошуку, підвищуючи майстерність виконання, працюють в МБК десять «народних» і три «зразкових» аматорських колективи: хор української пісні «Смотрич», хор ветеранів війни та праці «Квітка на камені», дитячо-юнацька хорова капела «Журавлик», аматорський театр, ансамблі танцю «Кам’янчанка» та «Кам'янчаночка», танцювальний ансамбль «Авангард», ансамбль спортивно-бального танцю «Максі», естрадна студія «Нове тисячоліття», ансамбль сопілкарів, театр пісні «Петридава», ансамбль народної музики «Терен» та молодіжний театр-студія «Лінк». Учасники цих колективів є лауреатами багатьох Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів і фестивалів.