Народний аматорський хор ветеранів війни та праці

«КВІТКА НА КАМЕНІ»

 

Народний аматорський хор ветеранів війни та праці «Квітка на камені» було засновано у січні 1985 року – напередодні 40-ї річниці з Дня Перемоги. Організаторами його були Буданцева Алла Іванівна – секретар міськкому КПУ по пропаганді, Кострикін Олексій Вікторович – художній керівник, диригент і концертмейстер хору, Довгалюк Надія Семенівна – парторг ЖЕКу №1, звідки до складу хору було залучено чимало активістів – більше десяти, що і склало початок хору, який швидко виріс до 40 осіб.

До 40-річчя Перемоги встигли підготувати 3 пісні з головню «Не старіють душею ветерани» – і виступ пройшов на «ура!», що окрилило і виконавців, і керівника. Колектив згуртувався, він відзначався високою дисципліною, а його керівник високою вимогливістю і професіоналізмом. За рік хор підготував до 30 пісень репертуару, розробив цікаві змістовні програми виступів. Виступали по всіх майже школах, підприємствах, приладобудівному заводі, м'ясокомбінаті, заводі легких металоконструкцій, комбінаті будматеріалів, Будинку зв'язку, Будинку офіцерів.

З'явились в хорі прекрасні солісти: Іван Кримець, Руслан Каминек, Борис Буланий, Юрій Титарів, Олена Чижевська, Фаїна Андрущенко, Лідія Ткачук. Складалися хороші сценарії виступів, з'явились ведучі, читці-декламатори – Нестерова Галина, Пілатович Людмила, кваліфікований гуморист Микола Пшеничнюк. Програми були цікаві, веселі і притягали кожного глядача. Створені були вокальні групи – жіноча і чоловіча, тріо, дуети.

У 1990 році хор приймав участь в обласному огляді, де йому було присвоєно звання «народний» і за назвою пісні «Квітка на камені», яку склав керівник О.Кострикін. Це надало учасникам наснаги, будинок культури знайшов кошти на хороші костюми, і концерти стали більш змістовними і цікавими. Виїздив хор за межі міста: в Сатанів, Маків, на Буковину (Хотин, Недобоївці, Клішківці). У 1990 році за ініціативою хору було створено при Будинку культури клуб «Надвечір'я» для людей похилого віку на постановку організації об'єднаних націй про встановлення «для людей похилого віку», який швидко став авторитетним, про що говорили постійні аншлаги.

Збільшувалась кількість хороших солістів: Іван Риба, Юрій Тітарєв, Євгена Шабанова, Галина Бордюк, Фаїна Стрижак, ведуча Станіслава Дзюба. У програмі хору вже було більше 50 пісень, різних жанрів: військові, народні, ліричні, жартівливі. Соліст Володимир Сєрков включив в програму свої характерні танці: степ, циганські. З репертуару особливо відзначалися пісні «Дороги», «Хліб всьому голова», віночок українських народних пісень, «Амурські хвилі», «Смуглянка» та ін.

На другому обласному огляді 1998 року у м. Волочиську хор підтвердив звання «народного», а коли виконувалась пісня «Хліб всьому голова» зал встав і аплодував стоячи.

Нажаль, у 1999 році помер керівник Кострикін О.В. Після його смерті деякий час робота хору не лагодилась, поки не з'явився новий керівник Кот Галина Євтихіївна – високоосвічений диригент, прекрасний спеціаліст і просто чудова людина, і концертмейстер – її чоловік Кот Микола Філімонович.

І хор знову став на ноги, не дивлячись на те, що за пройдені роки померло до 20 його членів, більше 10 залишили його за виїздом з міста або за станом здоров'я. Але до хорошого керівника прийшли й нові прекрасні кадри, солісти – подружжя Крупських Віктора і Валентини, Світлана Петрова, Валентина Клюс, Кирилов Віктор, Галина Алієва, гумористи Люба Лубко і другі.

Значно підвищився виконавський рівень, як солістів так і хору, академічно зазвучали вокальний ансамбль, тріо, дуети, відчувалося класичність виконання, що вимагає серйозної і копіткої роботи

Продовжує систематично працювати клуб «Надвечір'я», хор приймав участь у всіх урочистих виступах, виїздив в села, з особливим успіхом пройшли виступи в селах до 60-річчя звільнення Кам'янеччини від фашистських загарбників – в Оринині, Нефедівцях, на Довжку.

Та саме основне – склад колективу. Старійшина хору ветеран війни Павло Шоломінський каже, що у свої 80 років він не відчуває свого віку, а головне – не уявляє собі життя без сцени.

В місті кажуть, що жоден хоровий колектив не дотримується такої дисципліни як «Квітка на камені». Вони, мовляв, на репетиції сходяться, як на свято, практично відсутніх не буває. І це розуміють ті, що приходять в хор вперше.

Пісня – це дзеркало душі. Хочеш пізнати людину попроси її заспівати, хочеш зрозуміти стан її душі – послухай її пісню. Саме в пісні людина розкривається, стає сама собою. І коли в хорі співають всі разом злагоджено, то зрозуміло, що добре одне до одного ставляться, і в пісні радісно зливаються їх голоси.

Хор «Квітка на камені» – це єдина співуча сім'я. Їм хочеться бути разом скрізь. І скрізь супутником для них є пісня. Чи то по дорозі на екскурсію в Хотинську фортецю, чи то на прогулянці катером по Дністрі, чи в поїздці в Бакотський скельний монастир.

Вже не раз побував хор зі своїми програмами в Хмельницькому шпиталі для інвалідів війни. І коли всі стоять на сцені перед такою шановною вимогливою публікою – ветеранами війни з усієї України, сорок голосів звучать як один могутній голос.

Ми бачимо обличчя своїх слухачів, їх сльози, що стримують сивочолі ветерани, або крадькома витирають. Отже пісня бере за душу, значить не даремно вкладена праця керівника хору.

Дослідники стверджують, що ми, люди, співати почали раніше ніж говорити. Може і так. Через пісню виплескують свої почуття солісти хору: Стрижелецька В., Петрова С., подружжя Крупських, Клюс В., Шаламович Н., Кисельова Л. Тепло сприймають слухачі українські жартівливі народні пісні, де обігруються побутові сценки солістами Дзюбою С., Титаревим Ю., Баланюком М., і чи слухають ці пісні селяни, чи робітники, чи медики лікарень, чи відпочиваючі санаторіїв Маків, Сатанів, або школярі – всі вони з емоційним піднесенням сприймають пісні, які їм дарують хористи.

Репертуар хору багатий і різноманітний. Тут і подільські історичні пісні і думи, романси, ліричні і патріотичні. Шквал оплесків у глядачів викликає пісня «Смуглянка», сум і біль – «Фронтові побратими», «Снег седины», «Солов'ї».

Нажаль, через фінансово матеріальну скруту гастрольно-концертна робота здійснюється недостатньо, хоч хористи готові в будь-яку хвилину на поклик їхати хоч на край світу.

Рідним став хор для людей старшого віку, які з задоволенням ідуть на його концерти. Програми концертів складаються заздалегідь. Бувають вони суто тематичними, як приміром «Вечір романсу». Вже стало традицією для хору на новорічні свята показувати незвичайні програми. Сама назва «Новорічна казка», «Новорічне шоу», «Новорічна ярмарка», «Зимові святки» та інші підказують, що в сценаріях (їх розробляє і ставить солістка хору Дзюба С.М.) кожен учасник хору стає актором. В новорічному дійстві приймає участь весь склад хору, перетворюючи виставу в неповторне видовище з музичним супроводом: піснями, колядками, щедрівками, Дідом Морозом і Снігурочкою та іншими казковими героями. А використаний подільський фольклор викликає у глядачів веселий сміх і настрій.

Кажуть пісня – це лікувальний засіб. Подільські старожили розповідають, що наші предки піснею лікували безсоння, душевні хвороби і навіть психічні розлади. Отже, співаючи в хорі, всі молодіють душею і часточку цієї душі вони віддають тим, хто їх слухає, хто належно оцінює їх спів.

Окремим штрихом в роботі хору є зустрічі з молоддю, які вимагають нової програми. Тому в центрі уваги завжди стоїть питання розучування нових пісень, направлених па виховання підростаючого покоління в дусі патріотизму, відданості, любові до своєї Батьківщини. І тут ветеранський хор має свої переваги – його вимогливе ставлення до пісні.